УДК 001.895:33

М.В. Владыка, канд. пед. наук, доц., Д.М. Бурдинская,
Белгородский государственный университет, Россия©

Инновационная среда экономики

При переходе к следующей ступени развития человечества решающая роль в ближайшие десятилетия будет принадлежать инновационной экономике, “экономике, основанной на знаниях” (“knowledge based economy”), в которой производство, распределение и использование знаний станет основой развития. Главным источником добавленной стоимости будет являться применение знаний не к сырью, оборудованию или трудовым ресурсам, а приложение знаний к знаниям, информации, интеллектуальному капиталу.

Ключевые слова: Новая экономика, источник добавленной стоимости, интеллектуальный капитал, производство и распределение знаний, рынки инноваций.

Постановка проблемы. Современные достижения цивилизации глобальны и многообразны. Их материализованные вещественно-предметные формы бытия имеют техногенно-инновационную тенденцию развития. Трансформация рыночной экономики России в инновационную обусловлена требованиями ХХІ века, поскольку без эффективно функционирующей национальной инновационной системы и передовых научных исследований государство не сможет осуществить инновационный прорыв и занять ведущее место в мировой экономике. При переходе к новой ступени развития человечества – от индустриального к постиндустриальному (информационному) обществу, решающая роль в ближайшие десятилетия будет принадлежать инновационной экономике, “экономике, основанной на знаниях” (“knowledge based economy”). Производство, распределение и использование знаний становятся основой новой экономики. В этом заключается смена парадигмы экономического развития, которая существенно уменьшает материально-ресурсные и пространственные пределы “границ темпов роста”. Глубинные перемены, связанные с замещением труда знаниями, заключаются в том, что в условиях вовлечения знаний в переработку ресурсов, именно знания, а не труд (как ресурсный фактор) начинают выступать в качестве источника стоимости. Трудовая теория стоимости заменяется теорией “стоимости, создаваемой знаниями (knowledge-value)”.

Анализ последних исследований. По мнению большинства исследователей, “инновационная экономика” представляет собой совокупность отраслей, характеризующихся большим вкладом человеческого капитала по сравнению с материально-вещественными элементами. Она включает в себя сектор профессионального образования, науки и высоких технологий, информационно-коммуникационные рынки, производство инноваций, интеллектуальные услуги, в том числе консалтинг, аналитику, информационное посредничество, маркетинговые услуги и т.д.

С возникновением “knowledge based economy” существенно уменьшается доля живого труда в выпускаемой продукции, сокращается прямое участие людей в процессе добычи ресурсов, промышленном производстве и предоставлении услуг. Соответственно возрастает ответственность работников, повышаются требования к их квалификации и компетенции. Вместе с тем они становятся менее привязанными к конкретному производственному процессу; трудовые задания оказываются более гибкими и взаимоперекрещивающимися (матричными), а сами работники больше времени должны проводить во взаимодействии друг с другом и с потребителями. Экономическая активность все более выражается в коллективной деятельности, компетентных коммуникациях и гибком взаимодействии групп людей на основе совместного использования информации и знаний.

Цель статьи – раскрыть сущность инновационной среды экономики, показать её роль в развитии человечества.

Изложение основного материала. Базисные основы новой экономики в отличие от традиционной (табл. 1) формируются на знаниях, информации, интеллектуальном и человеческом капитале, а ее инфраструктурой становятся информационные технологии и глобальные системы связи. Человеческий капитал превращается в главный элемент активов, поскольку трудовые ресурсы на 75 % связаны с производством знаний и обработкой информации. Коммуникационная подвижность внутриорганизационных и межфирменных взаимодействий на основе гибких контрактов с персоналом, поставщиками и потребителями, а также инновационные продуктовые платформы, требующие сопряженных изменений в обслуживании и сбыте, становятся основными факторами развития постиндустриальной экономики.

Статистические данные свидетельствуют, что современной России, обладающей огромным научным и образовательным потенциалом, принадлежит лишь от 0,3 до 0,5 % объема мирового рынка наукоемкой продукции, в то время как доля Японии и стран ЕС составляет примерно 17 и 35 %, США – около 40 %.

Таблица 1

Общая характеристика традиционной и новой экономики

№ пор.	Индустриальная (традиционная) экономика	Постиндустриальная (новая) экономика
1	Ужесточенная ценовая и неценовая конкуренция за сложившиеся рынки. Высокие барьеры для входа на рынки. Концентрация капитала. Диверсификация видов деятельности	Использование знаний, информации, человеческого капитала, интеллектуальных ресурсов как внутрифирменных, так и существующих в окружающей среде. Низкие барьеры для входа на рынок. Инновационное производство
2	Снижение издержек через новые технологии, применение поведенческих, а не иерархических организационных структур. Неопределенность и риск инновационной деятельности	Способность к нововведениям, создающим стоимость для потребителей. Мультимедийные виды услуг. Сетевые организационные структуры. Инновационные финансовые технологии
3	Источник добавленной стоимости – применение знаний к сырью, материалам, оборудованию, трудовым ресурсам	Источник добавленной стоимости – приложение знаний к знаниям, информации, интеллектуальным ресурсам
4	Использование информационных технологий для повышения производительности и точного соответствия индивидуальным запросам потребителей. Создание контактно-сомкнутой сети взаимодействия с ними	Максимальную стоимость приносят инновации, создающие новые рынки. Скорость рыночной оценки новых идей и разработок. Развитие невещных, нематериальных форм производительной деятельности. Сетевые взаимодействия
5	Слияние и поглощение для захватов рынков и технологий. Высокая концентрация военно-ориентированных НИОКР. Создание политических, а не экономических союзов и альянсов	Зрелость и устойчивость институциональной среды. Конвергенция науки и инженерии. Новейшие виды продуктов и услуг. Экономические и коммерческие мотивы доминируют над политическими и военными
6	Выход (уход) из второстепенных сфер деятельности для концентрации усилий и ресурсов в областях основной деятельности	Несколько приоритетных инновационных направлений. Наращивание ресурсов в областях ключевой компетенции. Диверсификация инноваций
7	Управление материальными и финансовыми активами, персоналом (трудовыми ресурсами)	Управление знаниями, информацией, интеллектуальными ресурсами, что позволяет улавливать слабые рыночные сигналы (технологические и финансовые) и опережать действия конкурентов

Сегодня в развитых странах непосредственное воздействие на материальный предмет труда или производственный труд осуществляют уже не 80-90 % работников, как это было в условиях индустриальной экономики, а менее 40 % работников. Основная же часть человеческой активности представляет “взаимодействия между людьми” (game between persons), продукт которой представлен знаниями и информацией. Знания и творческий потенциал работников становятся главным фактором эффективности новой экономики (табл. 2). Вовлекаемая в производительное потребление научная, экономическая, технологическая, организационно-управленческая информация, во многом предшествуя производственному процессу, определяя его соответствие меняющимся условиям производства, становится движущей силой инноваций.

Таблица 2

Характеристика экономики знаний и информации

Отличительный признак	Сетевая, глобальная
Сырье	Информация (не исчезает и не отчуждается)
Закономерности	Закон повышающейся отдачи в новой экономике где N – число участников рынка) вместо закона убывающей отдачи в традиционной экономике где L и K – факторы производства,
Инфраструктура	Интернет
Финансовые институты	Венчурные фонды, фондовые рынки, рынки ценных бумаг компаний высоких технологий, рынки инновационных идей и интеллектуальной собственности и др.
Кредитные источники	Пенсионные фонды, паевые инвестиционные фонды, государственные кредиты и субсидии, денежные средства корпораций, частные инвесторы, домашние хозяйства и др.
Институты	Институциональная среда, нормативно-правовая сфера, интеллектуальная собственность, динамичная конкуренция, низкие барьеры для входа на рынки

Преимущество новой экономики состоит в понимании и реализации того, что компетентное использование знаний как внутрифирменных, так и существующих в окружающей среде – путь к росту или просто выживанию новой глобальной экономике. Главным и решающим фактором управленческой деятельности оказывается способность к нововведениям, создающим новую стоимость для потребителей продукции и услуг, и новые рынки. В теорию и практику менеджмента входит формула: just in time knowledge – знания точно в срок.

Одной из важных предпосылок становления и развития новой экономики является зрелость и устойчивость институциональной среды. Более того, необходимы механизмы, позволяющие постоянно развивать институты, стабилизирующие и регулирующие хозяйственную среду новой экономики. К ним в первую очередь относятся права интеллектуальной собственности, эффективное использование стандартных прав собственности в сфере нематериальных активов, часто существующих только в информационной, цифровой реальности.

Опыт индустриально развитых стран подтверждает тот факт, что успешная стратегия развития образования, науки и технологии в России должна быть интегрирована с общей стратегией развития частного сектора и развития/реструктуризации промышленного сектора. Около двух десятилетий назад европейские предприятия по использованию, внедрению и реализации инновационных технологий находились примерно на таком же уровне, на каком сегодня находятся российские предприятия. Однако государственная поддержка и частный капитал способствовали быстрому развитию, внедрению и реализации высоких технологий в производство, получению прибыли и росту качества жизни.

Новая экономика вносит существенные изменения в хозяйственную среду, в которой осуществляются инновации. Элементы этой новой среды начали формироваться достаточно давно, но их мультипликативный эффект стал понятен и просчитан лишь в последнее время. В условиях новой экономики преобладающую роль в создании корпоративного дохода и стимулировании конкуренции начинает играть интеллектуальная собственность. Сегодня становится очевидным, что именно интеллектуальный капитал создает основную стоимость организации, а компетенция и квалификация ее менеджмента определяется качеством управления этими невидимыми активами.

Выводы. В заключение следует отметить, что инновационная среда новой экономики невозможна без информационных взаимодействий существенного большого количества участников рынка, чем в традиционной экономике. Свойство инноваций в новой экономике – недоступная ранее скорость рыночной оценки идей в результате распространения рыночных процедур на самые ранние стадии формирования концепции нововведений. Важным источником добавленной стоимости становится применение знаний не просто к сырью, материалам, оборудованию или трудовым ресурсам, но приложение знаний к знаниям, информации, интеллектуальному капиталу. По всей видимости, в новой экономике фундаментальные и прикладные науки, знания и образование будут самыми важным потенциальным источником добавленной стоимости, чем это было в двадцатом веке. Недооценка науки и технологии как уникального фактора производства, наряду с такими факторами производства, как земля, труд и капитал, – это то же самое, что игнорирование “экономики, базирующейся на знании”, – ресурса, который является стратегическим фактором развития и процветания в ХХI веке.

Список литературы

1. Дынкин, А. А. Эволюция концепций и моделей инновационного процесса [Текст] / А. А. Дынкин : в кн. : Инновационная экономика. – 2-е изд., исправленное и дополненное. – М. : Наука, 2006. – С. 46.

2. Инновации: теория, механизм, государственное регулирование [Текст] / под общей редакцией Ю. В. Яковца. – М. : РАГС, 2005. – С. 224–234.

3. Россия-2050: стратегия инновационного прорыва [Текст] / под ред. Б. Н. Кузык, Ю. Я. Яковец. – М. : Экономика, 2005.

4. Сакайя, Т. Стоимость, создаваемая знаниями, или История будущего [Текст] / Т. Сакайя // Новая волна на Западе : Антология / под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Academla, С. 337–371.

5. Freeman, C. Unemployment and Technology Innovation a Study of Law [Text] / C. Freeman, J. Clark, L. Soete. – London, 1992. – P. 89.

6. Karnevale, A. America and the New Economy . San Francisco: Jossey Bass, 1991. – Р. 3.

7. Kleinknecht, Al. Innovation Patterns in Crisis and Prosperity: Schumpeter,s Long Cycles Reconsidered [Text]. – Hong Kong, 1987. – P. 204.

8. Machlyp, F. Knowledge: Its Greation Distribution and a Economic Significance, vol. I. Knowledge and Knowledge Production [Text]. – Princenton, 1990. – Р. 172.

9. Mensch, G. Stalemate in Technology: Innovation Overcome the Depression [Text] / G. Mensch. – Cambridge (Mass.), 1979.

10. Teruyasi, M., Nishiwaki, T. Strategy for Greation [Text]. – Cambridge, 1996. – Р. 21.

Summary

Under transition to the next level of the human development the main role during following decades will belonge to the new economy, knowledge based economy. In this economy production, distribution and using of knowledge will be the base of development. The main source of the added cost will be implementation of knowledge not to raw materials, equipment or labour resources, but to input knowledge to the science, information and intellectual capital (opportunities, property).

Получено 08.12.2008

УДК 519.87:336:004

Л.П. Володько, канд. экон. наук, доц.,
Полесский государственный университет, Республика Беларусь©

Нечеткое моделирование
в экспертном оценивании качества
банковских информационных технологий

Статья посвящена формированию системы требований, предъявляемых к качеству банковских информационных технологий, классификации критериев качества банковских информационных технологий, многокритериальному экспертному методу оценки качества в условиях неопределенности информации с применением нечеткого моделирования.

Наряду с этим представлена методика оценки качества, основанная на предложенном методе, рассмотрено практическое применение этой методики и даны рекомендации по ее использованию.

Ключевые слова: информационные технологии, экспертный метод, нечёткое моделирование, банковский бизнес.

Постановка проблемы. Одной из интереснейших и перспективных областей современных высоких технологий является нечеткое моделирование. Актуальность этой новой технологии обусловлена тенденцией увеличения сложности математических и формальных моделей реальных систем и процессов управления, связанной с желанием повысить их адекватность и учесть все большее число различных факторов, оказывающих влияние на процессы принятия решений.

Традиционные методы построения моделей не приводят к удовлетворительным результатам, когда исходное описание подлежащей решению проблемы заведомо является неточным или неполным, а стремление получить всю исчерпывающую информацию для построения точной математической модели сколько-нибудь сложной реальной ситуации может привести к потере времени и средств, поскольку это может быть в принципе невозможно.

Цель статьи – сформировать систему требований, предъявляемых к качеству банковских информационных технологий, рассмотреть применение методики оценки качества в условиях неопределённости информации с применением нечёткого моделирования.

Изложение основного материала. В настоящее время деятельность банка строится на бизнес-технологиях. Именно информационные технологии в современных условиях являются фундаментом банковского бизнеса. Влияние информационных технологий на банковский бизнес увеличилось настолько, что автоматизация, подобно финансовой политике банка, во многом определяет конечный результат деятельности кредитных организаций. Ради выживания банкам приходится предлагать новые виды услуг, постепенно приближая их ассортимент и качество к общепринятым в мировой практике стандартам. Конкуренция заставляет повернуться к потребителю лицом, бороться за клиентуру. На первый план, наряду с финансовой надежностью и стабильностью, выходят собственно сервисные качества банка: профессионализм, быстрота обслуживания, разнообразие предоставляемых услуг, обширность рынка, на котором банк способен активно работать. Сейчас для клиента представляет ценность не производительность банковской системы, а ее гибкость, способность подстроиться под его нужды. Информационные технологии способствуют гибкости банковской системы. Поэтому на первый план переместились проблемы качества банковских информационных технологий (БИТ). Проблема повышения качества информационных технологий актуальна для любого банка, особенно на современном этапе развития, когда в повышении эффективности работы банков все большее значение играет фактор “качество”. Использование качественных информационных технологий влияет на уменьшение числа ошибок, лучшие результаты работы, дополнительные выгоды для клиентов, изменения в направлениях работы и т.д.

Таким образом, остро встает вопрос повышения качества информационных технологий банка. Это объясняется, во-первых, тем, что автоматизация банковской деятельности предъявляет повышенные требования к оперативности обработки и выдачи информации. Во-вторых, решение многих задач, связанных с информационным обеспечением деятельности банков, позволяет не только снизить себестоимость выполняемых работ за счет экономии затрат живого труда, но и повысить качество принимаемых решений за счет ускорения процессов поиска, обработки и выдачи нужной пользователю информации, то есть за счет повышения качества информационных технологий банка.

В связи с этим любой банк, разумеется, стремится внедрить и использовать в своей организации современную, надежную, эффективную, доступную по цене и так далее, одним словом, качественную информационную технологию. Именно качество является фундаментальным критерием, по которому банки должны выбирать, а разработчики – создавать информационные технологии. Качественные информационные технологии в банковской системе способствуют своевременному и качественному выполнению банковских функций, а также значительно повышают уровень управления как банковской системой в целом, так и каждым банком в отдельности.

Качество БИТ можно оценивать по большому количеству критериев и факторов, которыми являются такие, как надежность, эффективность, организация обработки данных, конкурентоспособность, технологичность, стандартизованность, практичность, мобильность, сопровождаемость, лояльность клиентов и другие. Существуют методы, позволяющие количественно объективно оценивать некоторые из этих факторов, например, надежность и эффективность. Но для оценки качества конкурентоспособности, практичности, мобильности, сопровождаемости, лояльности клиентов таких методов не существует. Для оценки этих факторов обычно используются экспертные методы.

1. Критерии и факторы качества БИТ

Анализ известных стандартов качества в исследуемой области, требований к существующим технологиям аналогичного уровня из смежных областей и учета мнения различных специалистов банка-заказчика, эксплуатирующих БИТ, позволил разделить все множество требований, предъявляемых к БИТ, на пять групп: базовые требования, системотехнические требования, специальные требования, требования разработчика, социальные требования. Необходимо отметить, что практическое применение предложенной системы требований возможно как при проектировании и разработке новых БИТ, так и при построении спецификаций требований для выбора оптимального варианта из представленных решений БИТ.

Предложенная система требований поможет банкам при выборе системы автоматизации банковской деятельности правильно сформулировать и составить спецификации требований, определить их приоритетность и грамотно провести оценку качества банковских информационных технологий.

Принципиальной особенностью БИТ является невозможность выделения единственного критерия качества, полностью характеризующего ее функциональные и конструктивные особенности. С учетом выработанных требований к банковским информационным технологиям в диссертации произведена классификация оценки их качества, основанная на шести обобщающих критериях: качество информационного обеспечения, качество технического обеспечения, качество программного обеспечения, качество стратегических решений, качество разработки и социальная значимость. Так как одним из важнейших этапов оценки качества банковских информационных технологий является выбор факторов и номенклатуры показателей, а также обоснование их необходимости и достаточности, в диссертационной работе была произведена детализация каждого критерия в виде отдельных факторов качества БИТ и факторов в виде отдельных показателей в зависимости от потребностей банка. Характеристиками БИТ могут выступать самые разнообразные факторы и показатели. Поэтому необходимо выбрать наиболее информативные из них, а также соответствующие подходы для их сопоставления, выработки соглашений и получения интегральных оценок.

На основе исследования требований к банковским информационным технологиям и критериев к оценке их качества были выбраны наиболее значимые факторы, определяющие качество БИТ (табл. 1).

Таблица 1

Критерии и факторы, определяющие качество БИТ

Наименование	Наименование
1. Качество информационного обеспечения (КИО)	3.7. Качество выходных форм
1.1. Организация и обработка данных	3.8. Практичность*
1.2. Работа в архивных днях	3.9. Надежность*
1.3. Разделение баз данных по годам	3.10. Информационная интеграция
1.4. Наличие документации	3.11. Эффективность*
1.5. Наличие справки, руководства пользователя	4. Качество стратегических решений (КСР)
2. Качество технического обеспечения (КТО)	4.1. Качество управления
2.1. Аппаратная платформа	4.2. Конкурентоспособность
2.2. Технические характеристики	4.3. Соответствие инструкциям
2.3. Функциональная полнота	4.4. Поддержка единой учетной политики
2.4. Надежность	4.5. Обеспечение управляемости бизнеса
2.5. Эффективность	5. Качество разработки (КР)
2.6. Адаптивность	5.1. Технологичность
2.7. Удобство эксплуатации	5.2. Стандартизация и сертификация
3. Качество программного обеспечения (КПО)	5.3. Патентно-правовые факторы
3.1. Функциональные возможности*	5.4. Факторы качества сервиса
3.2. Степень интеллектуализации	6. Социальная значимость (СЗ)
3.3. Масштабируемость	6.1. Лояльность клиентов
3.4. Мобильность*	6.2. Лояльность персонала
3.5. Сопровождаемость*	6.3. Повышение культуры труда
3.6. Внутренний учет

^*Факторы, установленные ГОСТом Республики Беларусь (СТБ ИСО/МЭК 9126-2003).

2. Многокритериальный экспертный метод оценки качества БИТ

Для оценки качества БИТ разработан многокритериальный экспертный метод оценки качества банковских информационных технологий с применением аппарата теории нечетких множеств, который дает возможность учитывать многокритериальность и неопределенность, а также позволяет осуществлять выбор решений из множества альтернатив различного типа при наличии критериев, имеющих разные типы шкал измерения. Данный метод в наибольшей степени соответствует требованиям универсальности, учета многокритериальности выбора в условиях неопределенности из дискретного или непрерывного множества альтернатив, простоты подготовки и переработки экспертной информации.

Многокритериальный экспертный метод оценки качества банковских информационных технологий, с одной стороны, обеспечивает функциональную полноту, достоверность и точность оценки, с другой – уменьшает затраты времени и средств на проведение оценки.

В результате разработки данного метода создан компактный алгоритм, сводящий к минимуму работу эксперта и позволяющий получить не только обобщенные сравнительные оценки качества, но и сравнительные оценки по отдельным характеристикам (факторам) качества.

Предлагается метод оценки качества БИТ, который реализует следующую схему обработки мнений экспертов:

1. Выбор и ранжирование экспертами факторов качества БИТ.

2. Построение функций принадлежности нечетких значений оцениваемых критериев качества БИТ для каждого эксперта.

3. Вычисление численного значения качества БИТ для каждого эксперта.

4. Вычисление обобщенного численного значения каждого критерия качества БИТ (по мнению всех экспертов).

5. Вычисление обобщенной средневзвешенной оценки воспринимаемого качества БИТ по результатам обработки мнений всех экспертов.

6. Вычисление обобщенной средневзвешенной оценки ожидаемого качества БИТ по результатам обработки мнений всех экспертов.

7. Вычисление глобального коэффициента качества БИТ.

8. Вычисление коэффициента качества каждого критерия с учетом мнений всех экспертов.

Постановка задачи. Пусть известно множество свойств БИТ F, называемых критериями. Дан перечень частных факторов K. Каждый i-й критерий определяется некоторым набором факторов причем один и тот же фактор может относиться сразу к нескольким критериям.

Требуется с помощью экспертных оценок найти численное значение качества БИТ, отвечающей за обеспечение банковской деятельности по совокупности критериев.

Остановимся более подробно на каждом из пунктов схемы обработки мнений экспертов, указанной выше.

1. Каждому из экспертов М предлагается выбрать по своему усмотрению множество факторов качества и ранжировать их, разместив между каждыми двумя соседними факторами логические условия На этом задача экспертов заканчивается.

2. Для расчета величины -го критерия используется синтезирующая функция

(1)

где – нормированные весовые коэффициенты;

– значение j-го фактора;

– количество факторов, характеризующих -й критерий.

Принимается, что значения факторов и, следовательно, величины критериев качества в формуле (1) являются нечеткими. Нечеткие значения следуют из способа задания мнений экспертов, указанного в предыдущем пункте.

С помощью метода альфа-срезов и формул, задающих треугольную функцию принадлежности для каждого l-го эксперта, определяются функции принадлежности каждого i-го критерия:

₍₂₎

где L и R – признаки левой и правой границ функции принадлежности;

– координата (абсцисса) вершины треугольника;

– левый и правый отрезки основания треугольника на оси абсциссы (рис. 1);

Параметры определяются путем обработки мнений экспертов, представленных логическими условиями, и ранжированием факторов качества. Весовые коэффициенты в формулах (2) нормированы и вычисляются с учетом номера позиции соответствующего фактора в ранжированном ряду факторов, заданном экспертом.

Рис. 1. Функция принадлежности i-го критерия l-го эксперта

3. Вычисляется численное значение готовой БИТ для l-го эксперта как центр тяжести функций принадлежности всех факторов следующим образом:

(3)

4. Вычисляется обобщенное численное значение каждого критерия качества с учетом мнений всех экспертов по формуле

(4)

5. Вычисляется обобщенная средневзвешенная оценка воспринимаемого качества БИТ по результатам обработки мнений всех экспертов следующим образом:

(5)

где W_l – нормированный вес l-го эксперта;

C_bl – воспринимаемое значение качества l-м экспертом (рассчитывается по формуле (3)).

6. Вычисляется обобщенная средневзвешенная оценка ожидаемого качества БИТ по результатам обработки мнений всех экспертов по формуле

(6)

где C_ol – ожидаемое значение качества l-м экспертом (рассчитывается по формуле (3)).

7. Вычисляется глобальный коэффициент качества БИТ.

Для вычисления глобального коэффициента качества может быть использована адаптированная методика “SERVQUAL” (сокращенная аббревиатура от “service quality” или “качество услуги”) в виде

(7)

8. Вычисляется коэффициент качества каждого критерия с учетом мнений всех экспертов по формуле

(8)

где C_bi – воспринимаемое значение качества i-го критерия, по мнению всех экспертов, рассчитывается по формуле (4);

C_oi – ожидаемое значение качества i-го критерия, по мнению всех экспертов, рассчитывается по формуле (4).

Таким образом, получено численное значение качества БИТ, рассчитанное по совокупности критериев.

Приведем алгоритм методики оценки качества действующей БИТ:

1) разработка модели критериев и факторов качества БИТ;

2) формирование номеров факторов, определяющих критерии;

3) подбор и формирование групп экспертов;

4) многокритериальный экспертный метод оценки качества БИТ, рассмотренный выше;

5) оценка согласованности мнений экспертов;

6) анализ полученных результатов.

Подробно методика оценки качества БИТ изложена в работах [1; 2].

3. Практическое применение и рекомендации по использованию методики экспертной оценки качества БИТ

В соответствии с предложенной методикой произведена оценка качества БИТ нескольких филиалов различных банков, действующих в Брестской, Витебской, Гродненской, Минской, Могилевской и Гомельской областях. В каждом филиале были сформированы две группы экспертов. Первая группа – сотрудники, которые занимаются эксплуатацией БИТ (их большинство); вторая – сотрудники, которые занимаются сопровождением БИТ (их меньшинство). В нашем случае вследствие новизны проблемы, небольшой численности персонала в подразделениях банков, наличия квалифицированных специалистов первая группа состояла из 7 человек, а вторая – из 10.

Результаты экспертной оценки представлены в табл. 2-4. В филиалах банков Брестской области использовался один из основных методов проведения экспертиз – метод Дельфи. Экспертиза проводилась в три этапа и дала результат со значениями коэффициентов конкордации W от 0,48 до 0,77 и расчетными значениями X ² выше табличных (см. табл. 2).

Результаты исследований интерпретируются следующим образом. Нулевое значение какого-либо из коэффициентов качества показывает совпадение уровня ожидания и уровня восприятия качества по этому критерию; отрицательное – превышение уровня ожиданий над уровнем восприятия. Наконец, положительное значение указывает на то, что восприятие качества выше уровня ожиданий. Успешным результатом считаются положительные и нулевые значения коэффициента качества; удовлетворительным – отрицательные коэффициенты качества, максимально приближающиеся к нулевому значению; неудовлетворительным – негативные коэффициенты качества, отдаляющиеся от нулевого значения.

По результатам проведенного анализа установлено, что количество выбранных экспертом факторов достаточно сильно влияет на значение качества. В случае примерного равенства выбранных факторов существенную роль играет то, какие именно факторы были выбраны, и места, на которые поставлены факторы, одновременно влияющие на несколько критериев.

На основании данных табл. 3 и 4 можно сделать вывод о том, что наиболее существенное влияние на качество БИТ с точки зрения экспертов 1-й и 2-й групп оказывают такие критерии, как качество программного обеспечения (ПО), качество технического обеспечения (ТО) и качество информационного обеспечения (ИО). Наряду с этим эксперты 1-й группы ставят качество ПО на 1-е место, а 2, 3 и 4-е места распределяют между качеством стратегических решений (СР), качеством ИО и качеством ТО. По мнению экспертов 2-й группы, 1-е и 2-е места занимают критерии “качество ПО” и “качество ТО”, а критерий “качество ИО” – только 3-е место.

Следует отметить тот факт, что, по мнению экспертов, показатели качества по всем критериям еще не достигли должного уровня (см. табл. 2 и 3), так как коэффициенты качества у всех экспертов имеют отрицательные значения. В свою очередь эксперты 2-й группы Белагропромбанка и Беларусбанка (см. табл. 4) наоборот считают, что качество БИТ их филиалов соответствует должному уровню, поскольку глобальные коэффициенты качества имеют положительные значения. Вместе с тем, по мнению этих же экспертов, некоторые критерии качества имеют и отрицательные значения.

Установлено, что такие факторы, как надежность, практичность, функциональные возможности, эффективность, сопровождаемость, которые определяют лидирующий критерий – качество “ПО”, занимают по оценкам экспертов 1-5 места. Все перечисленные выше факторы определены ГОСТом Республики Беларусь (СТБ ИСО/МЭК 9126-2003). Следовательно, при отрицательном значении критерия качества ПО (см. табл. 3, 4) необходимо проводить дальнейшие исследования данных факторов с целью выявления показателей, существенным образом влияющих на этот фактор (каждый фактор определяется соответствующим набором показателей).

Для реализации приведенного выше алгоритма методики оценки качества БИТ на языке Turbo-Pascal 7.0 была написана программа “Качество”, с помощью которой были получены результаты, представленные в табл. 2-4.

Таким образом, проведенное исследование позволяет определить обобщенное численное значение качества БИТ для сравнения его с аналогичными продуктами других фирм и первоначально установить те критерии, проработка которых позволит улучшить качество данного продукта.

В работе предложены рекомендации по практическому использованию методики обобщенных значений качества банковских информационных технологий. По сравнению с другими методиками экспертной оценки качества БИТ данная методика имеет ряд преимуществ:

· позволяет значительно упростить работу эксперта, которому не нужно присваивать выбранным показателям численные значения (или определять численные интервалы), а достаточно ранжировать их в порядке убывания значимости;

· не требует сведения выбранных экспертами для себя числовых шкал к единой числовой шкале;

· позволяет снизить субъективизм оценки за счет автоматического задания параметров функции принадлежности;

· при небольшом объеме выборки не требует специальной оценки доверительных интервалов за счет применения теории нечетких множеств.

Данные преимущества дают возможность достаточно оперативно и просто провести оценку качества БИТ.

Обоснование экономической эффективности предложенной методики заключается в сравнительном анализе с аналогичными методиками, базирующимися на других методах получения экспертной информации и её обработки (метод априорного ранжирования и метод предпочтения) [3].

Выводы. За последнее время в Республике Беларусь произошли серьезные перемены в банковской сфере, которые в ближайшем будущем станут еще более быстрыми и глубокими. Изменчивость финансово-банковской деятельности требует решения проблем в условиях неопределенности. В данной статье предложен метод оценки качества БИТ, основанный в аппарате теории нечетких множеств и позволяющий решать задачи принятия решений в условиях неопределенности. Применение в методике оценки качества адаптированной методики “SERVQUAL” позволило реально оценить как уровень качества БИТ в целом, так и уровни качества их основных критериев в филиалах различных банков пяти областей Республики Беларусь.

Хотелось бы отметить, что автором разработан программный модуль, реализующий предложенную методику и имеющий возможность как автономной работы, так и совместно с системой прикладного банковского программного обеспечения. И это существенно расширяет возможности руководящего состава банков оценивать степень влияния каждого критерия на качество БИТ, оперативно получая их количественные значения, а также значения их коэффициентов качества.

Список литературы

1. Володько, Л. П. Методика экспертной оценки качества банковского программного обеспечения [Текст] / Л. П. Володько // Вестник БГЭУ. – 2005. – № 6. – С. 34–41.

2. Володько, Л. П. Методика оценки качества банковских услуг по нечетким экспертным данным [Текст] / Л. П. Володько // Белорусский фондовый рынок. – 2005. – № 8. – С. 15–23.

3. Кокарева, Т. А. Системный анализ процедур принятия управленческих решений [Текст] / Т. А. Кокарева. – М. : Лесная промышленность, 1991. – 208 с.

Summary

The article is denoted to forming of the system of requirements to banking information technologies quality, classification of criteria of banking
information technologies quality, multicriteria expert method of quality evaluation by means of fuzzy modelling in the condition of information uncertainty.

The methodology of quality evaluation is also presented, which is based on the suggested expert method. Practical application of this methodology is considered. Recommendations of the methodology using are given.

Получено 08.12.2008

УДК 336.713

Н.П. Дребот, канд. екон. наук, доц., О.П. Сідельник, аспірант,
Львівський інститут банківської справи
Університету банківської справи НБУ©

БОРОТЬБА З ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ КОШТІВ,
ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ В УКРАЇНІ

У статті розглядається практика боротьби з відмиванням грошей, отриманих злочинним шляхом через банківську систему. Аналізуються умови функціонування для подальшого ефективного розвитку банківської системи в цілому, яка б задовольняла вимоги міжнародних фінансових інституцій до легалізованих доходів.

Ключові слова: банк, відмивання грошей, легалізація доходів.

Постановка проблеми. Міжнародна спільнота розпочала активну боротьбу з відмиванням коштів кримінального походження ще із середини 1980 р. Основними причинами цього було зростання злочинності, яка пов’язана з незаконним обігом наркотиків, торгівлею зброєю, збільшенням кількості терористичних випадків, активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку деяких держав, зокрема і тих, які розвиваються стабільно.

Сьогодні зоною підвищеного ризику залишається банківська сфера. Це зумовлено тим, що, по-перше, вона є своєрідною ареною боротьби за перерозподіл власності, де беруть участь як чисті, так і брудні гроші. По-друге, відмиті гроші зазвичай розміщуються на банківських рахунках, які часто відкриваються на підставних осіб, на фіктивні імена або від імені осіб, що діють за дорученням бенефіціарів. Характерною тенденцією є використання офіційних представництв іноземних банків для операцій з доходами від кримінальної діяльності [1]. Недарма свого часу Бертольд Брехт писав: “Якщо хочете вкрасти, купіть собі банк” [5]. Ось чому з огляду на важливість банківської сфери питанням боротьбі з відмиванням грошей у банківському секторі національної і світової економіки необхідно приділяти особливу увагу.

Над проблемою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, працюють не лише відповідні законодавчі органи, але і ряд вітчизняних та зарубіжних науковців.

Виклад основного матеріалу. Розрахунки рівня тіньового сектора в Україні залишаються високими і становлять близько 30 % ВВП. На сьогодні існує значна розбіжність в оцінках тінізації, цифра коливається від 20 до 60 % і більше. Загалом за будь-якими даними обсяг тіньового сектора перевищує критичний (25-30 %) та нормальний рівень (10-15 %). Примітка: за оцінками FATF, реальні обсяги тіньової економіки у високорозвинених країнах на рівні 17 % ВВП, у країнах, що розвиваються - 40 % ВВП, у країнах з перехідною економікою - понад 20 % ВВП [8]. Офіційний показник тінізації за 2006 р. - 28 % ВВП проти 33 % у 2005 р. [7].

В Україні наприкінці 2002 р. було прийнято Закон “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” (далі - базовий закон) [5]. Він у цілому відповідав міжнародним стандартам у сфері боротьби з кримінальними доходами, в тому числі Віденській та Страсбурзькій конвенціям, Директивам ЄС про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та Базельським принципам щодо діяльності банків.

Згідно з цим законом: “Легалізація (відмивання) коштів – це вчинення дій з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів”.

Нині існує ряд міжнародно-правових актів, які трактують поняття “відмивання коштів”. У Директиві Європейського Парламенту та Ради 2005/60/ЄC “Про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання коштів та фінансування тероризму” від 26 жовтня 2005 року, “відмиванням коштів” вважаються вчинені умисно такі дії:

1) обмін або передача власності, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності з метою приховування або маскування незаконного походження власності чи сприяння будь-якій особі, яка здійснює подібну діяльність і прагне ухилитися від юридичних наслідків своїх дій;

2) приховування або маскування справжньої природи, джерела, місцезнаходження, розміщення, руху, прав щодо власності чи прав на власність, якщо відомо, що така власність виникла в результаті кримінальної діяльності або участі в подібній діяльності;

3) придбання, володіння або використання власності, якщо на момент отримання було відомо, що подібна власність виникла в результаті кримінальної діяльності чи участі в подібній діяльності;

4) участь у будь-яких діях, об’єднання з метою здійснення, спроби здійснення і надання допомоги, співучасть, сприяння і консультування при здійсненні дій, зазначених у попередніх підпунктах.

В Україні відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачена Кримінальним кодексом України та карається позбавленням волі на строк від 3 до 15 років з конфіскацією майна, застосуванням додаткових санкцій тощо.

З метою ведення постійного фінансового моніторингу суб’єктів господарювання постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. № 35 утворено Державний департамент фінансового моніторингу, що діє в складі Міністерства фінансів України.

Основними завданнями Держфінмоніторингу є [9]:

1) участь у реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

2) збирання, оброблення та аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому моніторингу;

3) створення та забезпечення функціонування єдиної державної інформаційної системи у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму;

4) налагодження співробітництва, взаємодії та інформаційного обміну з органами державної влади, компетентними органами іноземних держав і міжнародними організаціями у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

На базі типологічних досліджень, проведених Держфінмоніторингом, щорічно затверджуються та доводяться до відома суб’єктів та державних органів: типології легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Щодо моделей відмивання коштів, то найпоширенішою є, так звана, трифазна модель відмивання грошей. Для неї характерними є такі стадії процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування, інтеграція.

На першій стадії відбувається попереднє відмивання брудних грошей. У банківському секторі її проявом є дії, спрямовані на уникнення обов’язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів [4]. Основними формами першої стадії процесу відмивання брудних грошей є шахрайство із використанням підставних осіб та фірм, обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів, підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів, підробка документів з метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження, смарфінг та ін.

Мета другої стадії процесу відмивання грошей – відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, у результаті яких обривається ланцюжок слідів. Для їх здійснення широко використовуються підставні особи та фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів. Характерним для цієї стадії процесу відмивання грошей є також придбання цінних паперів на вторинному ринку. Їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми. Найважливішим методом розшарування є електронний переказ коштів. У проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни із м’яким податковим режимом і слаборозвинутою системою фінансового контролю.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження та інвестуються у легальну економіку. Відмиті кошти, як правило, інвестуються у підприємства. Варто зазначити таке: якщо факту відмивання грошей не було виявлено на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії відрізнити та відокремити злочинні доходи від законно отриманих надзвичайно складно.

Одним з найбільш поширених на території України способів легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом з використанням конвертаційних центрів, є операції переведення безготівкових коштів у готівку (гривня і валюта) із залученням рахунків у вітчизняних та іноземних банках.

Щодо відмивання коштів і банків, то неможливо обійти ще один досить цікавий аспект проблеми – підпільні банківські операції. Такі операції відомі давно. Нині вони набули найбільшого поширення в країнах, де діють суворі правила контролю за обміном валют. При цьому чим суворішими є способи контролю, тим більшого розвитку набувають підпільні банківські операції. Наприклад, у Великій Британії пік їх розвитку припадав на 70-х рр. ХХ ст. – на період запровадження засобів контролю над банківською діяльністю [4]. Підпільні банківські системи, які ще їх називаються “рівнобіжними”, дозволяють переміщувати по світу величезні суми грошей без традиційних банківських процедур. Вони створені для обходження валютного контролю з метою одержання прибутків, зберігання коштів за кордоном тощо. Підпільні банківські системи можуть існувати також у формі трастових компаній. Тісні неформальні контакти, що існують, наприклад, в емігрантському середовищі, дають можливість потенційним клієнтам легко вийти на місцевих підпільних банкірів, хоча останні не можуть відкрито пропонувати свої послуги. Підпільні банківські системи важко контролювати. До того ж членам однієї системи не відомі всі її складові частини, що гарантує збереження таємниці. Підпільна банківська система впливає на зростання злочинності в країні, на стабільність політичної ситуації та розвиток національної економіки. Рівнобіжні (паралельні) банківські системи використовуються в основному особами, злочинні інтереси яких виходять за межі однієї держави. Хоча для того, щоб відмити гроші, необов’язково створювати фіктивні фірми чи використовувати рівнобіжну банківську систему. В більшості випадків використовуються реально діючі банки, які більш доступні широкому загалу. Для цього встановлюється контроль над фінансовими установами, що спрощує розміщення незаконних грошей, їхній розподіл та інтеграцію. Під час становлення контролю над банком для відмивання грошей використовуються керівники й службовці банків, які сприяють злочинцям у дробленні рахунків, використанні банківського рахунка для масових операцій із внесками. За кілька місяців до перевірки банківської бухгалтерії операції припиняються, і на рахунках залишаються лише незначні суми. Контроль встановлюється не тільки над вітчизняними, а й над іноземними банками. За наявності такого контролю, особливо над іноземними банками, правоохоронним органам розкрити факт відмивання грошей надзвичайно складно. Використовуючи підконтрольний іноземний банк, особи, які займаються відмиванням грошей, по-перше, зможуть приховати значну кількість своїх операцій шляхом переказу грошей; по-друге, вони зможуть одержати кредит, що імітує законний, хоча фактично цей кредит забезпечений незаконними доходами; по-третє, добровільна допомога іноземного банку захищена банківськими законами й положеннями незалежної держави від надмірного втручання іноземних правоохоронних органів [3].

Згідно з Вольфсберзькими принципами, які були розроблені 30 грудня 2000 року з метою зміцнення та стабілізації міжнародної фінансової системи група найбільших всесвітньо відомих банків затвердила рекомендації для банків щодо боротьби з відмиванням доходів – основу політики банку має становити правило “знай свого клієнта” [2]. Інакше кажучи, банк повинен налагоджувати відносини лише з тими клієнтами, які мають підтвердження законності джерела походження їхніх доходів. Основна відповідальність за це покладається на службовця банку, який працює з клієнтами. Крім того, банк повинен мати спеціальний структурний підрозділ, який відповідає за здійснення заходів щодо запобігання участі установи у відмиванні грошей.

Принцип “знай свого клієнта” є найефективнішою зброєю проти використання фінансової установи з метою відмивання грошей. Фінансові можуть бути почуватися спокійними щодо своїх майбутніх клієнтів. Про кожного з них вони повинні мати відомості, в тому числі про місце їх постійного перебування, інформацію про професійну діяльність, джерела походження коштів, мету відкриття рахунка, особисте враження, рекомендації від інших фінансових чи кредитних установ. Знайомство з клієнтом має бути ретельним і прискіпливим.

Боротьба з “відмиванням” грошей у банківському секторі економіки проводиться за допомогою різних засобів. Серед них, зокрема, розробка і прийняття з метою дотримання у банківській практиці законів і різноманітних підзаконних актів, директив міжнародних економічних союзів, спеціальних правил, запропонованих провідними світовими банківськими установами, рекомендацій органів виконавчої влади окремих країн щодо конкретних напрямів боротьби з цим явищем, впровадження відповідних систем контролю.

Крім того, фахівці з метою забезпечення дієвості боротьби з відмиванням грошей у банківському секторі економіки виділяють такі універсальні заходи, як перехід комерційних банків на використання міжнародних бухгалтерських стандартів, що забезпечить більшу прозорість і дозволить банківським установам, акціонерам і контролюючим органам бачити, що ж дійсно відбувається на рахунках; уніфікація міжнародних правил, що дозволить запобігти відтоку клієнтів у банки з менш жорсткими правилами. І, нарешті, необхідно, щоб банки виявляли зацікавленість у співробітництві з державою, а держава у свою чергу – з банками [1].

Водночас світовий досвід доводить, що держави, які зуміли зберегти внутрішню валютну політику, запобігають використанню банківської системи як засобу відмивання брудних грошей. А внутрішні закріплені на законодавчому рівні обмеження щодо переказу коштів за межі держави не допускають, щоб капітал нелегального походження вливався у світову фінансову систему.

Висновки. Отже, як і на законодавчому, так і на виконавчому рівні потрібно здійснити такі заходи щодо боротьби з відмиванням грошей у банківській сфері: підрив фінансової та економічної основ організованої злочинності; запровадження практики міжвідомчої розробки пропозицій щодо удосконалення чи зміни законодавчих або нормативних актів, які забезпечують боротьбу з відмиванням брудних грошей у банківській сфері; запобігання надходженню брудних грошей із-за кордону під виглядом великих інвестицій; боротьба з корупцією та організованою злочинністю в органах управління фінансово-банківською системою та в недержавних кредитно-фінансових структурах; взаємодія та координація зусиль правоохоронних і контролюючих органів у протидії відмиванню коштів, одержаних незаконним шляхом; контроль за дотриманням зобов’язань, передбачених угодами про таку взаємодію; створення багатофункціонального органу, який поєднав би досвід роботи кількох відомств, був здатний вирішити завдання, що виникають у випадку необхідності вжиття ефективних заходів щодо боротьби з відмиванням грошей, отриманих від злочинної діяльності; створення дієвої системи служб банківської безпеки; створення єдиного державного інформаційно-аналітичного центру зі збирання та обробки даних про підозрілі фінансові операції; виявлення та ліквідація тіньових банків; визначення способів (прийомів), які можуть слугувати індикаторами відмивання грошей у банківській сфері; поліпшення аудиту коштів, що надходять до статутних фондів різних суб’єктів господарювання.

Список літератури

1. Антипов, В. І. Тіньова економіка та економічна злочинність: світові тенденції, українські реалії та правові засади контролю [Текст] : теоретико-методологічне узагальнення / В. І. Антипов. – Вінниця : ДП ДКФ, 2006. – 1040 с.

2. Барановський, О. І. Відмивання грошей: сутність та шляхи запобігання [Текст] / О. І. Барановський. – Х. : Форт, 2003. – 472 с.

3. Гончаров, В. О. Вплив тіньової економіки на економічну безпеку держави [Текст] / В. О. Гончаров. – Х. : ХНУ, 2001. – 195 с.

4. Грищенко, Олександр. Проблеми боротьби із відмиванням брудних коштів [Електронний ресурс] / Олександр Грищенко. – Режим доступу : www.justinian.com.ua/ article.php?id=1816.

5. Київець, Олена. Чи бувають “брудні” гроші в банках? [Електронний ресурс] / Олена Київець. – Режим доступу : www.justinian.com.ua/article.php?id=1416.

6. Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом [Текст] : Закон України від 28.11.2002 № 249-IV // Інфодикс “Законодавство України”.

7. Тенденції тіньової економіки України [Текст]. – Березень. – 2007. – № 22.

8. Типології легалізації злочинних коштів в Україні в 2004-2005 роках [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.sdfm.gov.ua.

9. Фінансовий моніторинг: минуле і сьогодення [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mbank.com.ua.

Summary

In the article questions are examined about practice of fight from “washing” money, got a criminal way through the banking system. Operating conditions are analysed for subsequent effective development of the banking system on the whole, what would satisfy the requirements of international financial instituciy in relation to the legalized profits.

Отримано 09.12.2008

УДК 336.71.078.3:347.734

О.С. Горінов, Unicredit Bank, м. Київ©

аНАЛІЗ заходів,
передбачених законодавством,
щодо запобігання відмиванню грошей

У статті розглянуто роль фінансово-кредитних установ у боротьбі з відмиванням грошей та проблеми законодавчого регулювання боротьби з відмиванням доходів в умовах збереження банківської таємниці.

Ключові слова: легалізація (відмивання) доходів, банківська таємниця, Сорок Рекомендацій FATF.

Постановка проблеми. Дослідження економіко-правових заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання відмиванню грошей важливе з огляду на те, що детально не дослідивши як слабкі, так і сильні сторони комплексного механізму протидії цьому
ганебному явищу, неможливо повною мірою будувати стратегічну програму для розвитку системи попередження і протидії відмиванню грошей.

Мета статті. Дослідити організаційно-правові заходи, що передбачені законодавством України, щодо запобігання відмиванню грошей; проаналізувати ефективні шляхи попередження відмивання грошей; виділити роль фінансово-кредитних установ у запобіганні відмиванню грошей.

Аналіз досліджень і публікацій. Питанням дослідження законодавства України, яким передбачено запобігання і протидія відмиванню грошей, вітчизняні автори приділяють достатню увагу. Можна виділити дослідження В. Коваленко [4], яка дає загальну характеристику нормативно-правовим актам, що регулюють процеси запобігання і боротьби з відмиванням грошей. У своїх дослідженнях М.В. Колдовський [5] аналізує сучасний стан нормативно-правової бази України, дає оцінку з позиції можливості протидії відмиванню грошей. О.В. Київець [3] у своїй роботі здійснює аналіз правових механізмів протидії відмиванню грошей в історичному аспекті. Однак серед вітчизняних авторів недостатньо публікацій, в яких розкриваються такі важливі проблеми, як збереження комерційної і банківської таємниці клієнтів банку при розробці як правових, так і економічних механізмів протидії відмиванню грошей.

Виклад основного матеріалу. Хоча кримінальне покарання за відмивання грошей є основою ефективної боротьби з ним, але найбільша увага у цій сфері приділяється запобіганню цьому явищу. Це пояснюється не тільки тим, що запобігання злочинності має не меншу вагу, ніж її покарання. Головний аргумент на користь великої уваги до питань запобігання відмиванню грошей пов’язаний з тим, що дуже важливий внесок у протистояння цій загрозі може бути зроблений приватним сектором економіки, а найбільше – її фінансовим сектором, оскільки фінансові установи є ключовим елементом у виявленні протиправних трансакцій завдяки їхнім унікальним функціям у платіжній системі країни, у накопиченні та передачі фінансових активів. Це пояснюється значенням, яке надається ідентифікації клієнтів та реальних власників, наявності системи належного зберігання записів, необхідній старанності фінансових установ щодо незвичайних трансакцій та розвитку внутрішніх програм проти відмивання грошей [3]. На практиці необхідність всеохоплюючої системи запобігання відмиванню грошей обумовлюється тим, що на завершальних стадіях процесу відмивання грошей та по його завершенні виявити відмивання грошей фактично неможливо. І навпаки саме перша стадія відмивання грошей – стадія розміщення, коли брудні гроші намагаються проникнути в легальну економіку, є найбільш складною і ризикованою для цих грошей, оскільки саме в цей момент їх найлегше відстежити [9]. Це також певною мірою стосується й стадії нашарування. Про важливість системи запобігання відмиванню грошей наголошувалося у перших документах з питань боротьби з відмиванням грошей. Водночас поряд із загальним усвідомлення необхідності запровадження у фінансовому секторі механізмів запобігання відмиванню грошей слід враховувати і причини, які істотно впливають на створення належної системи запобігання відмиванню грошей і навіть використовуються як аргументи проти запровадження такої системи. По-перше, запровадження системи запобігання відмиванню грошей співпало у часі із безпрецедентним і надзвичайно бурхливим розвитком фінансового сектора та лібералізацією світового ринку. У зв’язку з цим дуже часто писали про те, що механізми запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей можуть послаблювати конкурентноздатність фінансових систем країн, які запроваджують такі механізми. Адже у випадку, коли країна запроваджує такі механізми, привабливість її фінансової системи у порівнянні з фінансовими системами країн, які відмовляються від створення цих механізмів, істотно зменшується, крім того, останні можуть умисно користатися подібними “перевагами”. Наявність таких “непорозумінь” між країнами проявилася прагненням багатьох країн сприяти повсюдному запровадженню механізмів запобігання відмиванню грошей, яке реалізувалося через створення таких міжнародних ініціатив, як FATF. Слід також зазначити, що процеси лібералізації ринків фінансових послуг та запровадження механізмів запобігання відмиванню грошей за своєю суттю є контроверсійними, а тому існує потреба належного узгодження цих процесів. Таке узгодження має місце навіть у таких міжнародних актах з питань лібералізації ринків послуг та товарів на глобальному рівні, як угоди ҐАТТ [10] та ҐАТС, які передбачають винятки, що надають право державам-учасницям вживати заходи, необхідні для захисту громадської моралі, зокрема заходи щодо забезпечення стабільності та цілісності фінансової системи [6]. По-друге, запровадження системи запобігання відмиванню грошей пов’язане із неминучим втручанням держави у приватний сектор, що завжди вважалося негативним явищем [7]. Особливого значення набуває втручання у фінансову систему. Фінансові інформація стала таким важливим питанням тому, що банківські трансакції особи прямо відображають спосіб життя цієї особи, її особисті інтереси та політичні переконання. По мірі доступу до фінансових записів особи зацікавлені сторони легко можуть визначити групи та об’єднання, до яких належить особа (через членські внески або пожертви), соціальну благодійність (через пожертви). По мірі доступу до банківської інформації зацікавлені сторони можуть визначити, які книги та публікації купує особа (через платежі за підписку або за квитанціями), та речі, які купує особа (через квитанції або виплати за кредитом). Через доступ до банківської інформації можна визначити політичну партію та інтереси, які підтримує особа (через пожертви на політичні кампанії або до груп лобіювання). Більше того, фінансові записи дозволяють зацікавленим спостерігачам відтворити фінансову “світлину” особи. Наприклад, за допомогою записів в кредитній картці можна відстежити кожен фізичний рух особи – в інші країни, регіони або міста, навіть до ресторанів, магазинів, поїздки літаком, перебування в готелі [2]. Отже, можна зазначити, що “сукупність банківських записів являє собою віртуальну біографію”, а тому така інформація особливо має охоронятися правом на повагу до приватного життя. Підтвердження важливості врахування вищенаведених аспектів знаходимо в обґрунтуванні ухвалення актів з питань запобігання відмиванню грошей на рівні ЄС: відсутність дій Співтовариства проти відмивання грошей може призвести до вжиття державами-членами з метою захисту своїх фінансових систем заходів, які можуть бути несумісними із завершенням формування єдиного ринку; … якщо на рівні Співтовариства не будуть вжиті певні координаційні заходи, особи, які займаються відмиванням з метою спрощення своєї кримінальної діяльності, можуть спробувати скористатися зі свободи руху капіталів та свободи надання фінансових послуг, які передбачає об’єднана фінансова територія; такі заходи не повинні накладати обмеження, що переходять межу необхідного для досягнення цілей. Як було зазначено, основною міжнародною ініціативою у сфері запобігання відмиванню грошей є FATF, яка розробила найбільш авторитетні заходи, які повинні вживатися на національному рівні з метою запобігання відмивання грошей – Сорок Рекомендацій FATF. Безпосередній зв’язок із цим документом має також ініціатива ЄС у сфері запобігання відмиванню грошей. Це пов’язано передусім з тим, що Європейська Комісія та більшість держав – членів ЄС із самого початку беруть участь у діяльності FATF. Крім того, як у Директиві 91/308, так і в Директиві 2001/97, яка її замінює, прямо зазначено, що при їх створенні використовувалися Сорок Рекомендацій FATF. Спільний підхід до бачення системи запобігання відмиванню грошей демонструють і такі авторитетні документи, як Базельська заява про принципи та Вольфсберзькі принципи [1].

Висновки. Боротьба з відмиванням грошей має свої особливості в тому, що заходи, які передбачені для попередження і протидію відмиванню грошей, повинні гармонійно вливатися у загальну систему фінансової установи, не порушуючи при цьому банківської і комерційної таємниці, оскільки такі заходи можуть перетворитися із механізму протидії організованій злочинності, зокрема міжнародної, в інструмент політичного тиску і шантажу осіб, які нелояльно ставляться до існуючої на даний момент влади. Заходи щодо боротьби з відмиванням, які розробляються і впроваджуються в будь-якій країні, повинні бути, з одного боку, досить жорсткими і ефективними щодо злочинців, а з іншої, виходити з позиції поваги до особистого життя громадян країни.

Перспективи подальших досліджень. Подальші дослідження будуть проводитися у напрямку поглибленого аналізу ролі фінансового-кредитних установ у загальнодержавній системі попередження і протидії відмиванню грошей. Аналіз перш за все ефективного зарубіжного досвіду та адаптація до економіки України з огляду на специфічні особливості і предикативні злочини, що передують відмиванню грошей, української економіки в цілому, передбачає широке використання готівкових коштів в обороті.

Список літератури

1. Вольфсберзькі принципи “Глобальні вказівки про протидію відмиванню грошей для приватної банківської діяльності” [Електронний ресурс] / ABN AMRO Bank N.V., Barclays Bank, Citigroup, et al. – Режим доступу : www.wolfsberg-principles.com.

2. Джозеф Рез. Лібералізм, автономія та політика нейтрального ставлення [Текст] / Рез. Джозеф // Сучасна політична філософія: антологія / пер. з англ. ; упоряд. Я. Кіш. – К. : Основи. – 1998. – Ст. 400–447.

3. Київець, О. В. Україна в контексті відмивання грошей [Електронний ресурс] / О. В. Київець. – Режим доступу : http://justinian.com.ua/magazine.php?id=37.

4. Коваленко, В. В. Фінансовий моніторинг банків [Текст] / В. В. Коваленко. – Суми : Мрія, 2005. – 120 с.

5. Колдовський, М. В. Правовий аспект фінансового моніторингу комерційного банку [Текст] / М. В. Колдовський // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : збірник наукових праць / Українська академія банківської справи Національного банку України. – Суми : УАБС НБУ, 2007. – Т. 19. – С. 352–357.

6. Результати уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів [Текст] / Офіційні документи : стаття XX (a) // К. : Вимір. – Секретаріат Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ. – 1998. – Ст. 520.

7. Matthew B. Comstock. GATT And GATS: A Public Morals Attack On Money Laundering // 15 Northwestern Journal of International Law and Business (1994) – Ст. 139–176.

8. Matthew N. Kleiman. The Right to Financial Privacy versus Computerized Law Enforcement: A New Fight in an Old Battle // 86 Northwestern University Law Review (1992) – p. 1176.

9. Pecchioli, R. The Financial Action Task Force : Paper Presented to the Council of Europe Money Laundering Conference. – Strasbourg, France, 28–30 September 1992 (typescript) // цитується за W. Gilmore – op. cit. – sn 204.

10. Ronald K. Noble // Court E. Golumbic – op. cit., sn. 4. – p. 92.

Summary

In the paper author an analyzed role of financially-credit institution in fighting against money laundering. Problems of legislative regulation and preservation of bank secret also are considered.

Отримано 09.12.2008

УДК 336.71(банки):519.866.2(ценообразование)

О.В. Коваленко, Банк России, г. Москва©

Моделирование
механизмов ценообразования
на российском кредитно-депозитном рынке

В данной статье рассмотрены некоторые аспекты анализа динамики показателей рыночных процентных ставок и выявления основных закономерностей, отражающих влияние отдельных факторов на уровень ставок российского финансового сектора. Особое внимание при этом уделяется проблемам функционирования процентного канала трансмиссионного механизма денежно-кредитной политики Банка России. На основе методов векторной авторегрессии и алгоритма Гранжера для исследования причинно-следственных взаимосвязей построены модели ценообразования на российском финансовом рынке.

Ключевые слова: финансовый рынок, трансмиссионный механизм, денежно-кредитная политика, ценообразование, ставка рефинансирования, процентные ставки, экономико-математическое моделирование, векторная авторегрессия, алгоритм Гранжера.

Постановка проблемы. Динамичное развитие финансового сектора российской экономики способствует повышению значимости и актуальности исследований в области анализа тенденций изменения рыночных показателей, моделирования финансовых временных рядов, а также прогнозирования экономических индикаторов, характеризующих состояние отдельных сегментов финансового рынка.

Для целей теоретического моделирования современный финансовый рынок можно рассматривать как открытую экономическую систему, функционирование которой определяется влиянием большого количества экзогенных и эндогенных факторов. Это обстоятельство обусловливает рискованность финансовых операций, связанную как с конъюнктурой мирового финансового рынка, так и с состоянием финансового сектора национальной экономики. Динамика показателей финансового рынка, в том числе и рыночных процентных ставок, характеризуется, с одной стороны, наличием долговременных тенденций и инерционностью процессов, а с другой стороны – локальными по времени колебаниями, вызванными неожиданными изменениями экзогенных факторов, что отражается на степени изменчивости рыночных показателей.

Важной задачей является оценка воздействия подобных “шоков” и прогноз возможных изменений динамики показателей финансового рынка. Решение данной задачи требует разработки эффективных методов моделирования финансовых процессов, выходящих за рамки известных методов теории вероятностей и классического статистического анализа.

Анализ последних исследований. В практике современных экономических исследований финансового рынка особую популярность приобрели работы, посвященные теме процентного канала трансмиссионного механизма. В числе работ российских авторов начала ХХІ века, посвященных исследованию процентного канала в рамках трансмиссионного механизма, особого внимания заслуживают публикации К.Н. Корищенко [3], С.Р. Моисеева [5], И.С. Иванченко, Ю.В. Наливайского [2], И.П. Крючковой и М.Ю. Сапьян [4]. В них довольно подробно отражены теоретические аспекты функционирования процентного канала, которые могут быть использованы в качестве основы для моделирования механизмов ценообразования на кредитно-депозитном рынке.

Не решенные ранее аспекты проблемы. Анализ последних исследований в области ценовых показателей финансового рынка свидетельствует о недостаточной освещенности практических аспектов экономико-математического моделирования динамики рыночных процентных ставок, а также основ верификации действия процентного канала денежно-кредитного регулирования.

Цель статьи. Основное направление данного исследования – построение моделей ценообразования, которые могут корректно использоваться в целях анализа динамики процентных ставок российского финансового сектора.

Изложение основного материала. 1. Влияние ставок Банка России на динамику рыночных процентных ставок. Процентный канал денежной трансмиссии отражает влияние инструментов Банка России на объем денежной массы и динамику рыночных процентных ставок. Одним из таких инструментов является ставка рефинансирования, изменение которой воспринимается участниками рыночных отношений как проявление монетарной политики Центрального банка.

Ставка рефинансирования выступает в роли ориентира для установления ставок по депозитным операциям и кредитам нефинансовому сектору экономики. Повышение ставки приводит к “удорожанию” денег. В общем виде схему процентного канала денежной трансмиссии можно представить следующим образом:

где – ставка рефинансирования Банка России;

i – уровень рыночных процентных ставок;

I – инвестиции;

Y – объем производства.

Эмпирическая проверка того, в какой степени ставка рефинансирования Банка России оказывает влияние на динамику рыночных процентных ставок, необходима для оценки эффективности функционирования процентного канала трансмиссионного механизма.

2. Данные и методология. Подверженность ставок по кредитам нефинансовому сектору экономики влиянию изменений Банком России ставок по своим операциям оценивается на основе результатов теста Гранжера (Granger causality test) на наличие связи между переменными, в качестве которых выступают ставка рефинансирования и номинальные процентные ставки по кредитам и депозитам реального сектора экономики (население и нефинансовые организации), рассчитанные на основе данных коммерческих банков, за исключением ОАО “Сбербанк России”[1].

Для проведения расчетов были использована информация о динамике краткосрочных (операции на срок до 1 года) и долгосрочных (операции на срок свыше 1 года) процентных ставок, сложившихся на временном интервале с мая 2003 г. по май 2008 года.

В основе теста Гранжера лежит идея о том, что между взаимосвязанными событиями всегда существует временное запаздывание: если переменная x влияет на переменную y, то изменения х должны предшествовать изменениям y, но не наоборот [2]. Проведение данного теста предполагает построение моделей векторной авторегрессии (VAR) для каждой пары переменных:

где и – коэффициенты;

– ставка рефинансирования;

– рыночная процентная ставка;

– стационарный вектор случайных шоков (“белый шум”).

Проверка того, является ли х причиной y в смысле Гранжера или наоборот, сводится к проверке ограничений на параметры Для этого выдвигается гипотеза и альтернативная ей гипотеза

3. Результаты проведенного анализа. Анализ корреляции ставки рефинансирования и ставок коммерческих банков по кредитам и депозитам свидетельствует о том, что значения вышеупомянутых показателей, сложившиеся на исследуемом временном интервале, связаны друг с другом.

Наиболее тесная взаимосвязь наблюдается между ставкой рефинансирования и ставками коммерческих банков по долгосрочным кредитам населению, кратко- и долгосрочным депозитам населения (коэффициенты корреляции равны соответственно 0,93, 0,93 и 0,95). Значения ставок по кредитам нефинансовым организациям также коррелируют с динамикой ставки рефинансирования: коэффициенты корреляции между этими переменными составляют 0,74 – для ставок по краткосрочным кредитам, 0,64 – для ставок по долгосрочным кредитам. Между динамикой ставки рефинансирования и ставками по депозитам нефинансовых организаций, а также ставками по краткосрочным кредитам населению наблюдается слабая положительная связь (коэффициенты корреляции лежат в диапазоне от 0,41 до 0,44). При этом сегмент депозитных операций с нефинансовыми организациями является растущим и характеризуется высокой конкуренцией, данные о процентных ставках не удовлетворяют условиям статистической однородности.

Таким образом, результаты корреляционного анализа не противоречат предположению о том, что Банк России путем целенаправленных изменений ставки рефинансирования воздействует на процесс установления уровня рыночных процентных ставок (рис. 1).

Рис. 1. Динамика ставки рефинансирования
и рыночных процентных ставок (% годовых)

Источник: Банк России.

Однако корреляционный анализ может использоваться только для выявления наличия статистической связи между переменными. Синхронность динамики анализируемых показателей может иметь место вследствие регулирования уровня ставки рефинансирования вслед за изменениями конъюнктуры финансового рынка, одним из показателей которой является уровень ставок коммерческих банков по привлекаемым и размещаемым денежным средствам [2].

Анализ причинно-следственной взаимосвязи между вышеназванными показателями, проведенный на основе теста Гранжера, показал, что изменения ставки рефинансирования предшествуют изменениям исследуемых рыночных показателей в случае ставок по долгосрочным кредитам населению, ставок по кредитам нефинансовым организациям и ставок по краткосрочным депозитам населения. В отношении ставок по депозитам нефинансовых организаций результаты проведенного тестирования свидетельствуют об отсутствии причинно-следственной взаимосвязи с изменениями учетной ставки Банка России, что также соответствует заключению, сделанному на основе корреляционного анализа (табл. 1).

Таблица 1

Результаты теста Гранжера

Рыночные процентные ставки^{^[2]}			Ставка рефинансирования^{^[3]}
	F-Statistic	P-Value	F-Statistic	P-Value
Ставка по долгосрочным кредитам населению	5,94	0,02	1,35	0,25
Ставка по краткосрочным кредитам нефинансовым организациям	3,67	0,06	0,03	0,87
Ставка по долгосрочным кредитам нефинансовым организациям	11,96	0	0,27	0,61
Ставка по краткосрочным депозитам населения	8,56	0	0	0,97

Наибольший вклад ставки рефинансирования в объяснение динамики рыночных процентных ставок наблюдается в случае ставок по долгосрочным кредитам нефинансовым организациям и ставок по краткосрочным депозитам населения (рис. 2).

Рис. 2. Вклад отдельных факторов
в формирование рыночных процентных ставок

Выводы. Применение моделей векторной авторегрессии и алгоритма Гранжера к анализу механизмов ценообразования на российском кредитно-депозитном рынке, экономической основой которого является теория процентного канала трансмиссионного механизма денежно-кредитной политики, позволяет отметить, что ставка рефинансирования Банка России является значимым фактором, определяющим динамику рыночных процентных ставок. Модели VAR, построенные на основе данных о динамике ставки рефинансирования и процентных ставок по долгосрочным кредитам населению, а также ставок по кратко- и долгосрочным депозитам населения, характеризуются высоким статистическим качеством и могут использоваться для анализа значений соответствующих показателей. Оценки коэффициентов моделей VAR позволяют сделать вывод о значительной степени инерционности экономических процессов, лежащих в основе ценообразования на российском кредитно-депозитном рынке (табл. 2).

Таблица 2

Оценки коэффициентов моделей VAR

Оценки и показатели					F-Statistic
Долгосрочные кредиты населению
Ставка по долгосрочным кредитам населению	0,92	0,78	0,24	0,94	467
Ставка рефинансирования	0,43	0,90	0,04	0,98	1 605
Депозиты населения
Ставка по краткосрочным депозитам населения	0,67	0,70	0,17	0,94	427
Ставка рефинансирования	0,60	0,95	0	0,98	1 568
Ставка по долгосрочным депозитам населения	0,74	0,89	0,03	0,98	1 392
Ставка рефинансирования	0,52	0,92	0,03	0,98	1 571

Список литературы

1. Дубров, А. М. Многомерные статистические методы [Текст] / А. М. Дубров, В. С. Мхитарян, Л. И. Трошин // Финансы и статистика, 2003.

2. Иванченко, И. С. Особенности функционирования процентного канала денежно-кредитной трансмиссии в России [Текст] / И. С. Иванченко, Ю. В. Наливайский, И. В. Рыбчинская // Финансы и кредит. – М., 2007.– № 9. – С. 12–20.

3. Корищенко, К. Н. Проблемы перехода к инфляционному таргетированию в России [Текст] / К. Н. Корищенко. – СПб. : Санкт-Петербургский государственный университет экономики и финансов, 2006. – С. 47–48, 224.

4. Крючкова, И. П. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики в экономике Великобритании [Текст] / И. П. Крючкова, М.Ю. Сапьян // Банковское дело. – М., 2003.– № 9. – С. 6–13.

5. Моисеев, С. Р. Правила денежно-кредитной политики [Текст] / С. Р. Моисеев // Финансы и кредит. – М., 2007. – № 9. – С. 12–20.

6. Петренко, С. Трансмиссионный механизм денежно-кредитной политики в экономике Великобритании [Текст] / С. Петренко // Банковское дело. – М., 2003.– № 9. – С. 14–20.

7. Тихомиров, Н. П. Эконометрика [Текст] : учебник для вузов / Н. П. Тихомиров, Е. Ю. Дорохина. – М. : Экзамен, 2003.

8. Шелобаев, С. И. Математические методы и модели в экономике, финансах, бизнесе [Текст] : учебное пособие для вузов / С. И. Шелобаев. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001.

Summary

The article is devoted to the econometric modeling of the Russian financial market interest rates dynamics. Some aspects of the revealing of basic relationships reflecting influence of separate factors on the pricing mechanisms of the Russian financial market are considered. On the basis of the VAR approach and Granger causality test the effectiveness of the interest rates channel of monetary policy transmission mechanism is estimated.

Получено 09.12.2008

УДК 336.221:336.71

Вплив податкових ризиків
на фінансову безпеку банку

У статті узагальнено сутність та види податкових ризиків у контексті забезпечення фінансової безпеки банку.

Ключові слова: фінансова безпека банку, податки, податкові ризики, фактори податкових ризиків, види податкових ризиків, податковий аналіз.

Постановка проблеми. Сучасний стан вітчизняного ринку банківських послуг вимагає від керівників та менеджерів банку прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності, коли діяльність організацій перебуває під впливом загроз внутрішнього та зовнішнього характеру, результатом яких може стати неплатоспроможність або банкрутство. Негативний вплив світової фінансової кризи на стан банківської системи України загострює ці проблеми, тому актуальним на сьогоднішній день стає забезпечення фінансової безпеки банку як запоруки нормального їх функціонування.

У цьому зв’язку актуальним стає розробка нових та удосконалення існуючих методичних підходів до забезпечення фінансової безпеки банку, яку необхідно розглядати як частину загальної моделі, що визначає майбутнє країни та світової економіки.

Аналіз останніх досліджень. Основні аспекти визначення сутності поняття фінансової безпеки, відповідних загроз, індикаторів, а також системи критеріїв і параметрів фінансової безпеки досліджено в наукових працях таких вітчизняних та зарубіжних учених: О.В. Ареф’євої, О.І. Барановського, І.О. Бланка, З.С. Варналія, Н.П. Ващекина, Н.П. Гончарової, К.С. Горячевої, Ф.І. Євдокімова, Я.А. Жаліла, В.Б. Зубік, С.М. Ілляшенка, Г.В. Козаченко, Т.Б. Кузенко, Д. Ламбера, О.М. Ляшенка, Г.А. Пастернак-Таранушенка, В.П. Пономарьова, Р.С. Седегова, Н.В. Федорової, Н.П. Фокіної, В.В. Шликова, В.І. Ярочкіна та ін.

Разом з тим варто відзначити недостатність розробки проблеми забезпечення фінансової безпеки банку. Окремі питання стосовно даного поняття досліджувались у роботах З.В. Васильченко, Р.А. Гриценка, М.М. Єрмошенка, В.О. Зінченка, М.І. Зубка, Л.В. Ніколаєвої, О.І. Кірєєва, В.Л. Кротюка, Л.М. Стрельбицької, М.П. Стрельбицького, Р.І. Тиркала та інших.

Водночас результати проведеного дослідження свідчать, що наукові праці присвячені, головним чином, організаційним, технічним і правовим аспектам безпеки банку, в той час як проблеми забезпечення достатнього рівня ліквідності, зниження ризиків, що суттєво впливають на забезпечення фінансової безпеки банку, практично не розкриваються. Зокрема, у вітчизняній економічній науці практично відсутні спеціальні дослідження методичних засад забезпечення фінансової безпеки банку з урахуванням податкових ризиків, невизначеність яких послаблює конкурентоспроможність банку та негативно впливає на ефективність його діяльності.

Недостатня розробка теоретичних та методичних аспектів ідентифікації та оцінки податкових ризиків визначає необхідність уточнення понятійного апарата та розробки процедур податкового аналізу на основі їх класифікації.

Мета статті – уточнити сутність та види податкових ризиків у діяльності банку, а також розробити напрямки податкового аналізу, враховуючи фактори їх виникнення.

Виклад основного матеріалу. Фінансова безпека банку – це такий його фінансовий стан, який характеризується збалансованістю системи фінансових показників, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх загроз, що дозволяє своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання, а також забезпечує ефективний розвиток банку в поточному та наступних періодах.

Процес забезпечення фінансової безпеки банку вимагає здійснення інформаційно-аналітичної роботи, результати якої є необхідною умовою для впровадження моніторингу, оцінки рівня та аналізу факторів, що впливають на рівень його фінансової безпеки. Функціонування системи інформаційно-аналітичного забезпечення є обов’язковим для правильної та оперативної оцінки рівня фінансової безпеки банку, прогнозування можливих внутрішніх та зовнішніх загроз, дотримання достатності фінансових ресурсів для своєчасного виконання зобов’язань.

Податкові ризики найчастіше розглядають як небезпеку настання подій з негативними для банку наслідками, причому не тільки фінансовими втратами, але і зниженням рівня фінансової безпеки, а тому необхідно систематично проводити їх аналіз та моніторинг. Такий систематичний аналіз дозволить більш виважено підійти до процесу ухвалення управлінських рішень, ліквідувати або мінімізувати податкові ризики. Крім того, створення ефективної системи управління податковими ризиками на основі їх аналізу сприятиме і збільшенню ринкової вартості банку, оскільки відсутність негативних факторів діяльності підвищить довіру потенційних інвесторів і вкладників.

Т.А. Козенкова [4] пов’язує податкові ризики зі змінами в податковій політиці країни, введенням нових податкових платежів, збільшенням ставок оподаткування, змінами в податковому законодавстві щодо умов та строків сплати податків та ін. На нашу думку, такий підхід є обмеженим в силу того, що джерелами виникнення податкових ризиків можуть бути не тільки зовнішні, а і внутрішні фактори. С.В. Філін [9] трактує поняття податкового ризику, враховуючи такий внутрішній фактор, як наявність податкових помилок: “податковий ризик – це ймовірність втрат суб’єкта господарювання через несприятливі зміни податкового законодавства в процесі фінансової діяльності або внаслідок допущених податкових помилок при обчисленні сум податкових платежів”. Є.М. Євстігнєєв [3] визначає податковий ризик через “ймовірність виникнення несприятливих наслідків для платника податків в сфері податкового планування”. Проте він обмежує податкові ризики лише втратами через фінансові санкції податкових органів.

За визначенням Т.А. Циркунової та М.І. Мігунової [7; 10], “податковий ризик – це загроза для суб’єкта податкових відносин понести фінансові чи інші втрати, пов’язані з процесом оподаткування”. При цьому авторами наголошується, що такі втрати платник податків може понести через негативні відхилення фактичної діяльності від результатів податкового планування, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

На думку О.О. Леушева [6], податкові ризики можна визначати таким чином:

· у вузькому розумінні податкові ризики – це можливість донарахування податків та інших фінансових санкцій податковими органами;

· у широкому розумінні податкові ризики – це ймовірність фінансових (або інших) втрат, пов’язаних з процесом нарахування та сплати податків.

Дослідивши доробок вчених та практиків [1; 2; 5; 8], слід відзначити, що серед основних джерел виникнення податкових ризиків зазначаються фіскальна психологія платника, чинники соціально-економічного, нормативно-правового та організаційного характеру, зміни в податковій політиці, недоліки планування, галузеві особливості та види діяльності тощо.

З точки зору функцій механізму забезпечення фінансової безпеки банку джерела виникнення податкових ризиків, на нашу думку, доцільно об’єднати у дві групи:

· зовнішні, що пов’язані із функціонуванням системи оподаткування взагалі та податковою політикою держави;

· внутрішні, що пов’язані із функціонуванням банку як суб’єкта господарювання та учасника податкових відносин.

У кожній з цих груп наведено причини, що збільшують ймовірність виникнення податкових ризиків для банку (рис. 1).

Дія одного або сукупності наведених факторів призводить до виникнення певних видів податкових ризиків. Необхідно зауважити, що деякі види податкових ризиків принципово не можуть бути усунені, проте всі вони повинні бути своєчасно ідентифіковані і оцінені для подальшого використання аналітичних даних при ухваленні управлінських рішень.

Рис. 1. Фактори виникнення податкових ризиків
у діяльності банку

Податкові ризики, що можуть виникнути в діяльності банку, з точки зору забезпечення фінансової безпеки банку можна класифікувати за такими ознаками (рис. 2).

Рис. 2. Класифікація видів податкових ризиків
з точки зору забезпечення фінансової безпеки банку

Класифікація та виділення відповідних об’єктів податкових ризиків дозволить своєчасно виявити та проаналізувати всю сукупність податкових ризиків банку. Проте для прийняття рішень щодо того, які ризики можна вважати прийнятними, а якими необхідно цілеспрямовано управляти, необхідно проаналізувати не тільки ймовірність виникнення податкових ризиків, але і їх потенційні негативні наслідки для фінансової безпеки банку. Насамперед це фінансові санкції у вигляді пені, штрафів і судових витрат. Причому, згідно з чинним податковим та адміністративним законодавством, види відповідальності та покарання можуть бути застосовані як безпосередньо до банку, так і до його керівництва. У разі виявлення певних податкових правопорушень передбачена кримінальна відповідальність. Крім того, необхідно враховувати негативні наслідки для репутації банку, пов’язані з судовим розглядом таких справ і широким обговоренням податкових конфліктів.

Отже, щоб забезпечити достатній рівень фінансової безпеки, в банку повинна бути створена ефективна система своєчасного виявлення, відстеження та аналізу податкових ризиків. Така система повинна узгоджуватися з загальною стратегією банку і бути частиною механізму забезпечення фінансової безпеки банку (в рамках загальної системи внутрішнього контролю банківських ризиків).

Аналіз податкових ризиків повинен містити:

· розгляд податкових наслідків основних операцій банку і пов’язаних з ними податкових ризиків;

· виявлення і оцінку ризиків, пов’язаних з виконанням банком функцій посередника в податкових платежах (своєчасного виконання доручень платників податків на перерахування податків, надання податковим органам інформації про клієнтів тощо);

· визначення і оцінку ризиків, пов’язаних з організацією податкового планування і податкового обліку, а також безпосередньо з процесом обчислення і сплати податків;

· виявлення і оцінку ризиків, пов’язаних з виконанням банком функцій податкового агента.

Система показників для аналізу податкових ризиків має відповідати таким основним вимогам: вони мають базуватись на чинній бухгалтерській та статистичній звітності; показники в системі не повинні дублюватись; вони мусять охоплювати всі важливі частини аналізу рівня податкових ризиків; їхня сукупність повинна містити оптимальну кількість показників, тобто розмір системи не має виходити за ліміти реальної можливості її оцінки.

Висновки. Узагальнюючи вищесказане, пропонуємо мати на увазі під податковим ризиком як об’єктом механізму забезпечення фінансової безпеки банку ймовірність виникнення фінансових чи інших втрат унаслідок здійснення податкової діяльності банку. Запорукою оперативних заходів щодо управління податковими ризиками є своєчасне їх виявлення та оцінка. Систематизовані фактори та наведена класифікація податкових ризиків визначають основні напрямки податкового аналізу операцій банку з метою виявлення податкових ризиків. Дискусійними на сьогодні залишаються питання вимірювання податкових ризиків, що і окреслюють напрямки подальших досліджень.

Список літератури

1. Вітлінський, В. В. Джерела і види податкових ризиків, їх взаємозв’язок [Текст] / В. В. Вітлінський, О. М. Тимченко // Фінанси України (укр.). – 2007. – № 3. – C. 132–140.

2. Грушко, В. І. Податковий борг: причини виникнення та шляхи скорочення [Текст] / В. І. Грушко, К. В. Павлюк // Вісник Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. – 2004. – № 69. – С. 48–49. – Економіка.

3. Евстигнеев, Е. Н. Основы налогового планирования [Текст] / Е. Н. Евстигнеев. – 1-е издание. – СПб. : Питер, 2004. – 288 с. – ISBN 5-94723-964-7.

4. Козенкова, Т. А. Налоговое планирование на предприятии [Текст] / Т. А. Козенкова. – М. : А и Н, 2005. – 562 с. – ISBN 978-5-390-00338-1.

5. Кучеров, И. И. Налоговые преступления [Текст] / И. И. Кучеров. – М. : ЮрИнфоР, 1997. – 224 с. – ISBN 5-89158-009-8: 31-50.

6. Леушев, А. А. Методологические подходы к анализу и управлению налоговыми рисками [Текст] / А. А. Леушев // Финансы и кредит (рус.). – 2007. – № 17. – C. 39–44.

7. Мигунова, М. И. Методика формирования экспертной оценки значимости налоговых рисков [Текст] / М. И. Мигунова, Т. А. Цыркунова // Финансовый менеджмент (рус.). – 2007. – № 2. – C. 93–105.

8. Онишко, С. В. Виконання податкових зобов’язань в Україні [Текст] / С. В. Онишко, А. М. Жеребних // Фінанси України. – 2001. – № 7. – С. 104–114.

9. Филин, С. А. Финансовый риск и его составляющие для обеспечения процесса оценки и эффективного управления финансовыми рисками при принятии финансовых управленческих решений [Текст] / С. А. Филин // Финансы и кредит. – 2002. – № 3. – С. 21–31.

10. Цыркунова, Т. А. Налоговые риски: сущность и классификация [Текст] / Т. А. Цыркунова, М. И. Мигунова // Финансы и кредит (рус.). – 2005. – № 33. – C. 48–53.

Summary

In the article generalized essence and types of tax risks is in the context of providing of financial safety of bank.

Отримано 09.12.2008

УДК 347.73

ЗМІСТ

М.В. Владыка, канд. пед. наук, доц., Д.М. Бурдинская,
Белгородский государственный университет, Россия©

Инновационная среда экономики

Общая характеристика традиционной и новой экономики

Характеристика экономики знаний и информации

Список литературы

Summary

Л.П. Володько, канд. экон. наук, доц.,
Полесский государственный университет, Республика Беларусь©

Нечеткое моделирование
в экспертном оценивании качества
банковских информационных технологий

Критерии и факторы, определяющие качество БИТ

Рис. 1. Функция принадлежности i-го критерия l-го эксперта

Список литературы

Summary

Н.П. Дребот, канд. екон. наук, доц., О.П. Сідельник, аспірант,
Львівський інститут банківської справи
Університету банківської справи НБУ©

БОРОТЬБА З ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ КОШТІВ,
ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ В УКРАЇНІ

Список літератури

Summary

О.С. Горінов, Unicredit Bank, м. Київ©

аНАЛІЗ заходів,
передбачених законодавством,
щодо запобігання відмиванню грошей

Список літератури

Summary

О.В. Коваленко, Банк России, г. Москва©

Моделирование
механизмов ценообразования
на российском кредитно-депозитном рынке

Рис. 1. Динамика ставки рефинансирования
и рыночных процентных ставок (% годовых)

Результаты теста Гранжера

Рис. 2. Вклад отдельных факторов
в формирование рыночных процентных ставок

Оценки коэффициентов моделей VAR

Список литературы

Summary

Н.Г. Євченко, О.А. Криклій, канд. екон. наук,
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”©

Вплив податкових ризиків
на фінансову безпеку банку

Рис. 1. Фактори виникнення податкових ризиків
у діяльності банку

Рис. 2. Класифікація видів податкових ризиків
з точки зору забезпечення фінансової безпеки банку

Список літератури

Summary

І.О. Галичин, Національний банк України, м. Київ

ЗМІСТ

М.В. Владыка, канд. пед. наук, доц., Д.М. Бурдинская, Белгородский государственный университет, Россия©

Инновационная среда экономики

Общая характеристика традиционной и новой экономики

Характеристика экономики знаний и информации

Список литературы

Summary

Л.П. Володько, канд. экон. наук, доц., Полесский государственный университет, Республика Беларусь©

Нечеткое моделирование в экспертном оценивании качества банковских информационных технологий

Критерии и факторы, определяющие качество БИТ

Рис. 1. Функция принадлежности i-го критерия l-го эксперта

Список литературы

Summary

Н.П. Дребот, канд. екон. наук, доц., О.П. Сідельник, аспірант, Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи НБУ©

БОРОТЬБА З ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ КОШТІВ, ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ В УКРАЇНІ

Список літератури

Summary

О.С. Горінов, Unicredit Bank, м. Київ©

аНАЛІЗ заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання відмиванню грошей

Список літератури

Summary

О.В. Коваленко, Банк России, г. Москва©

Моделирование механизмов ценообразования на российском кредитно-депозитном рынке

Рис. 1. Динамика ставки рефинансирования и рыночных процентных ставок (% годовых)

Результаты теста Гранжера

Рис. 2. Вклад отдельных факторов в формирование рыночных процентных ставок

Оценки коэффициентов моделей VAR

Список литературы

Summary

Н.Г. Євченко, О.А. Криклій, канд. екон. наук, ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”©

Вплив податкових ризиків на фінансову безпеку банку

Рис. 1. Фактори виникнення податкових ризиків у діяльності банку

Рис. 2. Класифікація видів податкових ризиків з точки зору забезпечення фінансової безпеки банку

Список літератури

Summary

І.О. Галичин, Національний банк України, м. Київ

М.В. Владыка, канд. пед. наук, доц., Д.М. Бурдинская,
Белгородский государственный университет, Россия©

Л.П. Володько, канд. экон. наук, доц.,
Полесский государственный университет, Республика Беларусь©

Нечеткое моделирование
в экспертном оценивании качества
банковских информационных технологий

Н.П. Дребот, канд. екон. наук, доц., О.П. Сідельник, аспірант,
Львівський інститут банківської справи
Університету банківської справи НБУ©

БОРОТЬБА З ЛЕГАЛІЗАЦІЄЮ КОШТІВ,
ОДЕРЖАНИХ ЗЛОЧИННИМ ШЛЯХОМ В УКРАЇНІ

аНАЛІЗ заходів,
передбачених законодавством,
щодо запобігання відмиванню грошей

Моделирование
механизмов ценообразования
на российском кредитно-депозитном рынке

Рис. 1. Динамика ставки рефинансирования
и рыночных процентных ставок (% годовых)

Рис. 2. Вклад отдельных факторов
в формирование рыночных процентных ставок

Н.Г. Євченко, О.А. Криклій, канд. екон. наук,
ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”©

Вплив податкових ризиків
на фінансову безпеку банку

Рис. 1. Фактори виникнення податкових ризиків
у діяльності банку

Рис. 2. Класифікація видів податкових ризиків
з точки зору забезпечення фінансової безпеки банку